З журбою радість обнялась.
«Пізнай свій край…себе, свій рід, свій нарід, свою землю – і
ти побачиш свій шлях у життя…» - ці
мудрі пророчі слова великого філософа, подвижника Г.С.Сковороди, що пролунали
понад 250 років тому, актуальні і в наш час.
Бо «Хто не знає минулого – той не має майбутнього»- говорить
народна мудрість. От ми і зібралися для того, щоб зібрати цінні розповіді,
спогади живих свідків історії переселення нашого села.
«З журбою радість обнялась» - під таким гаслом пройшло
засідання «круглого столу», в сільській бібліотеці, присвячене 60-річчю
часткового переселення села Лящівка. Завітали на ювілейну зустріч ті жителі
села, які були свідками подій 60-річної давності. А події дійсно були пам’ятними.
Про затоплення присулянських безкраїх лугів почали говорити
десь у 1947 році, проте ніхто з селян не вірив в можливість апокаліпсису.
В 1956 – 1957 роках появилися в селі геодезисти, ходили по
луках, заміряли, планувалося часткове затоплення села. Потім наїхало багато
гуцулів і почали в урочищі Висока випилювать ліс. Дерево возили у склад для будівництва.
Гості «круглого столу» були з усіх кутків старого села і
розповіли, що переселення було стресовим для всіх.
-
У нас у Стінці була така родюча земля, і такий
великий вільховий ліс перед хатою, що й краю йому не видно, - згадує Марія
Вакуленко, якій на час переселення було 10 років. А у нашій старій хаті жили 25
лісорубів, які приїхали пилять і рубать той ліс перед розливом Кременчуцького
моря. Мати їм варила їсти, а спали вони почергово 15 чоловік на печі ( така
величезна піч була у хаті), а десять на долівці в соломі. Як сьогодні бачу цих
чужих людей, які за проживання в нашій хаті подарували нам вільх на балки для
нової хати.
Варто відзначити, що засідання
«круглого столу» проведено з ініціативи сільського бібліотекаря Матяш В.М. та
голови ветеранської ради села Кінаш М.А.. Захід проведено в музейній кімнаті,
де все так сприяло теплій, дружній розмові.
Комментариев нет:
Отправить комментарий