суббота, 28 ноября 2015 г.

Пам'ять не стерти роками


Трагічна подія відома планеті
-Голодне море у тридцять третім.
Увінчаний він страшним розп’яттям…
Катам народу! Прокляття!


Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор , який призвів до небачених безневинних жертв.У 1932-1933рр. в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безвинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей і ще ненароджених – у лонах матерів… Голодомор 1932-33 рр. – період з квітня 1932 по листопад 1933 років.


Працівниками культури, проведено годину пам'яті біля пам'ятного хреста жертвам голодомору с.Лящівка. В Лящівці від голоду в 1932-33 роках померло 283 особи, хоча кажуть, що померло більше людей.



суббота, 24 октября 2015 г.

Презентація книги М.В.Приліпко "Чорнобаївщина. Нариси історії населених пунктів".

"Віки пливуть над отчим краєм,
Нікому їх не зупинить.
Листки історії гортаєм -
І радість... і душа болить..."

24 жовтня в приміщенні бібліотеки відбулася презентація книги М.В.Приліпко "Чорнобаївщина. Нариси історії населених пунктів."


Рідний край... Як багато значать ці такі прості й зрозумілі слова. Адже на рідній землі - у великих і малих населених пунктах, як у спільному домі, здавна живуть, працюють і мріють люди. Звідси, з батьківського порога, пролягають їхні дороги у велике життя, широкий і незвіданий світ.Звідси кожна людина проносить крізь усе життя найсвятіші почуття - любов і глибоку шану до своєї "малої батьківщини". Тут бере початок глибоке усвідомлення особистої причетності кожного до долі свого народу й усієї держави.

Схвальним було те, що після презентації книги, зокрема розповіді про наше село Лящівку, перегляд світлин, 10 осіб виявили бажання придбати свою власну книгу.






среда, 14 октября 2015 г.

Не пускайте старість на поріг

У цей чудовий день осінній
У атмосфері цій родинній
Ми вас вітаємо зі святом
І від душі хочем побажати:
Добро хай множиться і щастя,
Міцне здоров'я хай додасться,
А радість лиш сповна вам буде.
Відніметься хай сум і лихо,

Співає пісню серце стиха,
І доля в дім добром іде.


14 жовтня, на Покрову, бібліотекою спільно з Будинком культури вшановано День людей поважного віку.



Люди поважного віку - ви наші почесні гості: досвідчені, мудрі, добрі. Щорічно 1 жовтня відзначається Міжнародний день людей похилого віку.

У нашій країні це свято зветься Днем літньої людини . День літньої людини - свято чисте і світле, свято наших батьків, бабусь і дідусів, день, коли ми віддаємо їм свою любов, шану та вдячність.А ще сьогодні велике релігійне свято Покрова Пресвятої Богородиці, ми вдячні вам за те що ви відклали свої домашні турботи та завітали до нас на свято.

Тож сьогодні, коли всі ми і вся Україна вшановує Вас - свою гордість і славу, прийміть наші найщиріші вітання. Від щирого серця бажаємо вам здоров'я і довгих років життя. Нехай діти будуть для вас гордістю, а онуки радістю. Хай ваша золота осінь завжди буде щасливою, радості, миру, добра вам в ім'я розквіту рідної неньки-України.






                   

воскресенье, 27 сентября 2015 г.

"Село моє, калинова колиско"

27 вересня біля Лящівського сільського Будинку культури проведено свято села:
 
"Село моє, калинова колиско"


Пісенний мій краю, любов моя вічна
Тут пам'ять козацька і слава батьків
Так хочеться довше дивитися в вікна,
Вдивлятися в очі своїх земляків.
 
Лящівська сільська бібліотека, також долучилась до проведення свята села.
 
В нашому селі є багато рукодільниць, які вишивають рушники, серветки, простині, сорочки, картини, наволочки... Окрасою біля Будинку культури була виставка робіт наших вишивальниць: Керей Ганни Олексіївни, Козулі Ольги Іванівни, Недогарок Ганни Тимофіївни,Завалко Ніни Валентинівни.




суббота, 25 июля 2015 г.

Допоки в Україні є такі сини, незборимі і ми

Нестиму я в душі вкраїнський стяг
Й боротимусь за щастя і свободу,
Бо я обрав важкий і світлий шлях -
Служити українському народу!

Теплого липневого дня в приміщенні Будинку культури спільно з бібліотекою, проведено масовий захід "Допоки в Україні є такі сини, незборимі і ми", зустріч з  учасниками АТО, жителями с.Лящівка.



Війна –це жах..
Війна – це руйнація...
Війна – це смерть...

Офіційно її немає, та вона поруч щодня.
Але є ті, для яких Батьківщина більша за життя – герої, які не вмирають.
В прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються і дорослі і діти . Так у багатьох населених пунктах нашої області проводять теплі зустрічі із своїми героями – земляками.
Тож сьогодні ми вітаємо наших героїв - воїнів – земляків, яких ми запросили, щоб сказати їм найщиріші слова вдячності за їх відвагу, мужність та героїзм.
А зараз ми просимо гарячими оплесками (зал стоячи аплодує) привітати наших гостей, патріотів свого народу , наших односельців: Власенка Юрія та Кусяка Олександра.





На згадку про зустріч, воїнам-землякам вручили подарунки, квіти, обереги. Протоієрей Михаїл, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці с.Лящівка, передав іконки, хрестики та благословив на благополучне повернення додому.

среда, 22 июля 2015 г.

Згадаймо про трагедію 22 липня 1942...

22 липня 1942 року в с.Лящівка окупованому фашистами, сталася жахлива подія. 64 активісти села зігнали в приміщення школи, там жорстоко катували, кров текла по коридору школи. А потім повантажили, відвезли в поле, де була силосна яма. Всі 64 жителі були розстріляні і вкинуті в яму, закидані землею. Кров проступала крізь землю...

На тому місці встановлено гранітний пам'ятник. Згодом тіла загиблих були перепоховані біля старої школи.Такої наруги над людьми історія краю не знала.

Кожного року, 22 липня відвідують могилу діти ( нині їм за 70 років), жителі м.Дніпропетровська, батько яких закатований.

Так, і в цьому році відвідали могилу та музейну кімнату, яка створена при бібліотеці і вшанували пам'ять про батька та загиблих активістів села.